Понаписуєм дурниць й сядемо радіти.
Це ж не забавки ,не гріх.
Ми – дорослі діти.
Як наробимо дурниць, от тоді заплачем.
Пахне смаленим – горить!
Українська вдача!
А як сядемо мудрить, думаємо довго…
Хто, куди, кого й за що –
Не зведемо толку.
Що ж, сміємося тоді,
Коли вже не плачем.
Батька ще б’ємо гуртом –
Українська вдача.
Українцю, не забудь : зараз тебе бачать.
Хай у тебе буде ще й вдача не ледача!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2012
автор: fialka@