Мій біль не вмістити в твої перевернуті вісімки,
Моя безкінечність в тобі – це давно узгоджено…
Не слухай мене, я умію не тільки бісики,
А й мило пускати в зіниці. Це, видно, вроджене.
Я наче радон у таблиці - несе інертністю,
Для рідного Мурчика стала геть невпізнавана.
Призводить життя до високого рівня смертності,
На згадку не ліжко – тоді подаруй хоч савана.
Наївність і віра зостались в байдужих осенях.
Коньяк, кольт і опіум. Інше – безглузді закиди.
Не слухай мене, це лише чергове загострення.
Як завжди, жартую для того, щоб не заплакати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344359
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2012
автор: SinusoЇda