Я часом буваю уперта
І свого не втрачу.
Але, якщо сказати відверто,
Коханому все пробачу.
Я часом буваю жахлива
В напорі своїх почуттів,
А інколи трішки тужлива,
Мов в лісі самотній я звір.
Змагатимусь до поразки,
Або до втрати кохання,
Судить не потрібно, будь ласка!
Для мене ця спроба - остання.
Свого я ніяк не тримаю,
Чуже -не відпущу.
І дивно, чому я страждаю,
І чом я ночами не сплю.
Я часом, буває, набридну,
То просто серце пала.
Для когось я стану рідною,
Мене ж для тебе нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344286
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2012
автор: Ніка Мельник