Якісь такі нестерпно дикі дні...
Вже й небо незабудками розквітло,
Метеликом тремтливим липне світло
До шибки на застиглому вікні.
Якась така непрохана печаль
Клубиться димом посивілим в душу,
Знов оберемки спогадів ворушу
І розбиваю спокою кришталь.
Якісь давно обірвані мости
Розкопую у цих маленьких друзках.
А може я, і справді, боягузка,
Бо не зуміла щастя вберегти?!
І розгубила лілій білий цвіт,
А інша позбирала(бо мудріша)
І притулила до грудей міцніше,
Залишивши мені болючий слід.
Якась така безодня з-під повік,
Таке переосмислення раптове!..
Поніс ти іншій диво пелюсткове
І на прощання поглядом обпік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344172
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Наталя Данилюк