Як кохають,не йдуть,кажу впевнено з поглядом в небо,
(там напевне весна,інші ролі і другий маршрут),
щастям пахне трава,на додачу нічого не треба,
Висне сонячна тінь,що повторює креслення рук.
Білі мари хмарин заглядають прискіпливо в очі,
залишають одну,проти течії хвиль на землі,
Як кохають,не йдуть,не проймають холодом ночі,
не лишають надій,на пів кроці зростивши нові.
Не смакують провин під сумлінним набридливим тиском,
Не здають всі чуття в осуд сірій гнітючій пітьмі,
Як кохають,не йдуть,а лишаються сонячним блиском,
що іскрить до кінця у святій неосяжній душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344153
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Solomia