Я одна із небесних творінь,
я думками блукаю в блакиті.
Дощем я не звусь, не нащадок його поколінь,
хоч люблю мої ноги слізьми його вмиті.
Громовицею теж не бувала від роду,
бо я дівка що любить прекрасну погоду.
Громовиця тримає в собі стільки злості ,
бо ніхто не заходить до неї у гості.
Можливо, мій прадід – старе мідне сонце,
що світить щоранку у кожне віконце?
«Та ні , ти ще надто маленька!»- сказали малечі
«Ех буду й далі сідати на таткові плечі»…
Я одна із небесних творінь,
бо думки це найкраще з усіх володінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344077
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Мері Benovski