................
Лиш не забути б хто ми справді є,
у ейфорії свята не зблудити,
посеред мов в фінальному фоє
свою уже навік не загубити.
Щоби опісля не ковтати сіль,
не борсатись в трясовині-болоті,
не споглядати на весь світ звідтіль
через ту сітку в клітку на воротях.
Запам"ятати ім"я тих гравців,
хто не на полі грає у футбола,
і суддів тих з Печерських берегів,
чий арбітраж завжди на грані фола.
І зрозуміти, що і в святе це,
і в інші свята, що не є секретом,
оті гравці замість м"яча яйце
по наших нервах котять в кабінетах.
Що їх вже ігнорує Вільний Світ,
і свято влаштувати - цього мало,
червону картку Головний Арбітр
їм показав задовго до фіналу.
І ми гукнем після змагання так,
що й суддям відгукнеться всім немило,
є у футболі недовіри знак,
так зрозумілий: "Всіх гравців - на мило!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344071
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Борода