***
Мені погано... хто там? Що там?
І що це там за голоси?..
А це ще хто стоїть тут біля ліжка?..
О, ні... Що далі?.. Що там потім?..
Вже ні на що немає сил...
Мені б іще пожити хоч би трішки!
Що за чудовиська крізь мене?
І всі регочуть і кричать,
Що заберуть вони мене до себе.
А це ще що бридке зелене?..
Жахливо як вони пищать!..
Не мучте ви мене, не треба!
О, Господи! Спаси й помилуй!
Я вірю, знаю, що Ти є...
А ці кричать, що моя віра марна,
І що нінець всьому могила,
Безглузде що життя моє;
Кричать, що Ти - лише одна примара...
Ні! Брешете ви все, нечисті!
Я жив, молився не дарма:
Помре лиш тіло - душі не вмирають!
О Богородице Пречиста,
О, помолися й Ти Сама
За мене перед Сином, я благаю...
Уже не важко... відступили
Страшні, погані духи зла..
Так світло, тепло і так легко.
І з радістю іду в могилу,
Що у молитві смерть прийшла...
Так світло, тепло і так легко...
23.10.2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344065
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.06.2012
автор: Андрій Нєстєров