Я називатиму тебе весною.
Не страшно?
Якщо ж ми так і не побачимось з тобою,
вона прийде як завше, своєчасно.
Я дам тобі ім"я одне лиш - літо.
Не проти?
Й тоді щораз, як бачитиму квіти,
спинятиму в душі своїй гризоти.
Якщо звернусь до тебе просто: осінь,
озвешся?
Коли душа моя те впале листя зносить,
то вже й твій холод сприйме якось легше.
Як голос мій прозве тебе зимою,
чи здіймеш очі?
Бо я ж не зрушусь і не повернусь спиною
до того, хто зігрів в ті сніжні ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344036
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: gold_lizard