Як пахне, змочений сльозою, асфальт!
Як пахне асфальт цей влітку!
Часом буває так жаль,
Часом буває так гірко...
Я поринаю у світ
Міського виживання.
Ти закриваєш зеніт
Нашого некохання.
Як солодко пахне асфальт,
Змочений моєю сльозою.
І часом так жаль, так жаль,
Що знов не зі мною.
Сама іду по воді
Залишеній небесами.
Не варто і знати тобі,
Що між нами...
Живи і не знай жалю,
Я плакать не буду.
Тебе понад все люблю,
Тебе не забуду.
Як пахне асфальт від дощу,
А я від дощу радію!
І сльози мої, мов росу,
Той дощ ненароком змиє.
Як пахне асфальт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343982
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: Ніка Мельник