Прекрасну Землю Бог створив
І для людей її відкрив,
Щоб люд про неї добре дбав,
Красу і користь з неї мав.
З тих пір час збіг в тисячоліття
Й спіткало Землю лихоліття –
Прогрес прийшов в усі кутки,
І це – реальність – не чутки.
Своїм втручанням скоро він
Природу дуже скрізь змінив –
Постали фабрики й заводи,
А хімія – наш лідер моди.
Машини, прилади та струм …
Цей результат учених дум
Позбавив нас тяжкої муки,
Звільнивши від роботи руки.
Але, на жаль, процеси нові
Не всі такі вже і чудові.
Є наслідки катастрофічні
Екологічні та етнічні.
Із труб високих валить дим,
Не видно сонечка за ним.
Радіаційний фон росте –
Гніздо пташини там пусте.
Кислотні падають дощі
І палять листя на кущі.
І мертвою стає земля.
Там не зачати немовля.
Калік багато тут і там,
Живе все нищить смок і гам.
Бездумно нищаться ліси
Й куточки райської краси.
Брудні стоять міста та села,
Течуть відходи у озера.
Сміття на берегах річок,
Там вже не в’ється потічок.
Капризи клімат видає –
Мінливим дуже він стає.
То вітер й буревії дмуть,
То громи б’ють , то зливи ллють.
Вдень сонце, наче піч, пече,
Солоний піт з усіх тече,
Вночі ж від холоду все мерзне
І не один вид, мабуть, щезне.
Й від парникового ефекту
Ми маєм негативну лепту.
Бо ж тане вічний льодовик,
До потепління що не звик.
А замість хвилі океан
Із нафти плями котить нам.
І в тому чорному багні
Смертельна пастка, мов в вогні,
Для риб, тварин морських й птахів,
Для велетнів і малюків…
Довкілля наше скрізь і всюди
У небезпеці! Винні – люди.
То ж чи не час за розум взятись
І над Землею не знущатись.
Почати всім про неї дбати,
Щоб і повітря, й воду мати.
Щоб розквітали буйно квіти,
Щоби росли здорові діти,
Щоби країна рідна наша
Була б достатку повна чаша.
Нам Землю б вберегти зуміти –
Повинні всі це розуміти,
З природою у дружбі жити
Й нащадкам в спадок залишити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343763
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.06.2012
автор: палагняк