О, скільки ж я, дурень, уже змарнував,
А скільки іще я змарную?
Наскільки невдало я покорчував
Всі вади свої і не чую!
Прокинутись варто, бо безліч у нас
Сидить постороннього, злого.
А поки ми юні і є іще час,
Ми маєм позбутися цього.
Якщо через труднощі ми розгребем
Цю купу недоліків темну,
То зможемо потім звіщати себе,
Що в світі жили не даремно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343748
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2012
автор: Андрій Конопко