ОДА СІМ’Ї
Я йшов по життю… То підстрибував, злітав догори, відчував піднесеність духу, ейфорію… То гулко приземлявся, тоскно дивився навкруги, занепадав духом… Та отямившись, знову рухався кудись вперед…
Одного разу я побачив дівчину, яка здалася мені давно знайомою, навіть рідною… І якась невідома сила нестримно потягнула мене до неї… Мені було несила відірвати від неї очей, хотілося бути поряд з нею завжди…
Ми наблизилися одне до одного, робили якісь, звичайні для таких обставин реверанси і, підкоряючись непоборній силі, кружляючи і не відриваючи очей одне від одного, зрештою, зійшлися, поринувши у нове життя… Попливли у своєму човні…
Вітер удачі то надував наше вітрило - і човен нісся по хвилях; то стихав, вітрило безсило повисало і нам приходилось налягати на весла…
У нашій команді сталося поповнення. Ця маленька істота ступала невпевненими ніжками, піднісши рученята, радісно лепетала щось дуже важливе : «Та-та-та-та…» І ми пливли собі далі…
Та ось одного разу, на пароплаві, що розминався з нашим човном, я побачив очі, котрі заглянули у саму мою душу… Я не міг відірватися від них… Мене приворожило…
Що ж робити? Стрибнути на той корабель, залишити свій човен з моєю командою на призволяще?
Яка важка дилема…
«Все минає… Мине і це…» - Цар Соломон мав рацію... Може варто перетерпіти?.. Все зміниться, минеться… Адже минає все… Будь-яка гострота притупляється з часом, переходить до помірності…
А на нашому човні тим часом з’явилося ще й дівчисько, і вже лепетало: «Ля-ля-ля-ля…»
Боже, яке щастя, що за тих обставин, що склалися у моєму житті, я не віддав переваги своєму власному захопленню, не кинув у вир страждання і себе, і свою сім*ю…
«Не тотожні благо і задоволення…» Щоб іти на поводі власної забаганки – багато розуму не треба… Треба навчитися бути вищим за переживання. Все минає… Все минає… Благо стає доступним тоді, коли набувається здатність до розпізнавання, до бачення співмірності у речах, коли набувається здатність відрізняти головне від другорядного… Лиш це убереже від хибних кроків, болючих помилок… «Хіба не вкрита земля шкірою для тих, чиї ноги взуті?»
Здатність до розпізнавання дає змогу зрозуміти переважну цінність раз створеної під Богом сім’ї, народжених дітей над імпульсивним власним бажанням , зрештою, просто хіттю…
«Хай набудуть всі живі істоти щастя і причини щастя.
Хай будуть вільними всі живі істоти від страждання і причини страждання.
Хай не розлучаються всі живі істоти з великим щастям, вільним від страждання.
Хай перебувають всі живі істоти у великій безпристрасності, вільній від однобічності сприйняття щастя і страждання.»
Хай у світі панує добро!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343552
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2012
автор: aleksandr.s1938