спазмують сни сльозами на оголені твої плечі,
і його голос думками у тобі намотує круги,
сум підсилюється тоді коли грозою плаче вечір,
тоді самотніх і безпритульних помічаєш повсюди...
кардіограма серця скрипить і невпинно скаче,
коли почуття крізь судини тікають в кишеню,
а дихання штрих пунктиром на зап’ястях, неначе,
різко відібрали те в чому була твоя потреба...
твій сон оберігають сірі цегляні будинки,
у вікно нагло рветься все те що мала би забути,
по обличчю стікають спогадів,криштальні краплинки,
і лишень подушка відчуває те,
чого йому так і ніколи не відчути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343344
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: MADLEN