З тобою ми ішли нога у ногу,
Крокуючи все далі по житті,
З тобою ми долали цю дорогу
Плекали миті, що для нас святі.
І мить уже остання загорілась,
І доля виклик кинула мені,
Ти заспокоїв та сказав, щоб билась.
Та були очі твої лиш сумні.
Сьогодні в нас із долею дуель.
А ти – мій сіроокий секундант.
Життя - це монотонна акварель
А я – вже майже вбитий дуелянт.
Ти породив мене, а я – життя,
Якому вже закінчитись судилось.
Та ти – це бездоганності дитя,
А я - пішак, і я за тебе билась.
В останнє бачимося ми з тобою,
Сьогодні доведеться розлучитись.
Ці очі з кришталевою сльозою -
То океани, де я хочу вмитись…
Ти ще раз глянув в очі і пішов
В глибоку й неосяжну далечінь,
Ти щось шукав в мені, і ти знайшов,
І я тепер для тебе тільки тінь.
́́́́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343315
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: E. Insomnia