Всі кажуть,що керує усім Він
І що незвіданими є Його путі
Що ж з друзями моїми,Імена яких
Залишились лише на мраморній плиті
Забрав Він їх до себе?Все зробили?
Що доручив він їм,на що прирік?
А родичі сліз з тонну вже пролили
Ридаючи по ним,із року в рік
А потім заспокоїлися...Чим же?
Що там усім їм буде значно краще?
"Прощай,наприклад, мій найкращий друже?
Я йду,а тобі не пора ще?
Не хочу я ні жіночки ні діток
Не хочу я й добитися чогось
Не хочу бачити заквітчаних я гілок
Весняной Вишні,ощасливити когось?"
Ну будьте ж люди ви розумні!
Вже краще плакати подобно вербі
Вже краще мати очі сліз повні
А не брехати самому собі!
Ніхто тут не винен:Ні доля
Ні Бог в благодатном огні
Ні інші Божки,яких молять
Не винні вони,що в труні
З мореного старого дуба
Лежить ще дитина мала
І смерті рука страшна й груба
З собою її затягла....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343213
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Melown