Ти зустрівся мені надто рано,
коли в серці ще гоїлась рана.
І тебе я, пробач, не кохала,
я лиш спокою в долі чекала.
І не знала як бути далі:
чи крутити по стежці педалі,
чи вернути до старту ноги,
а чи зовсім звернути з дороги.
Я металась, крутилась, чекала
і в людей я шляху не питала,
та в один момент просто стала...
Тихим помахом злізла зі свого коня,
і пішла в світ босоніж собі навмання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342909
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2012
автор: О"