І падали на землю мокрі сльози,
вмиваючи вершечки мертвих гір,
і не могли вже встояти морози,
коли настав такий блаженний мир
в душі. У серці колихнулись струни
найтоншого з усіх людських чуттів,
і перенеслись, як піщані дюни
під натиском пануючих вітрів.
Бриніла музика то радістю, то болем,
то плачем гралася, то сміхом зі слізьми
Не зрозуміть її: то щастя це, то горе,
то найчуттєвіші, найкращі білі сни.
І танцювали ноти, як востаннє,
щораз новий відтінок, новий смак,
нове чуття у їхньому звучанні,
та їх красі не бачено кінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2012
автор: JulKosh