На шляху до своєї мети,
Наче Кафка – до свóго Замку –
Я іду, бо не можу не йти,
Це не просто моя забаганка.
Хоч заметені снігом стежки,
Крізь який прокладаю дорогу.
І позаду лиш мóї сліди –
Одинокі, деруться угору.
Пам’ятаю, хтось поруч ішов,
Але зник, відлетівши у хмари.
Однодумців нових – не знайшов,
А колишні – втекли з ворогами.
На складному шляху до мети,
Наче Кафка до свóго Замку –
Я іду… я не можу не йти,
Це не примха… і не забаганка.
(2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342882
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.06.2012
автор: Антон Срібний