Ніч гріє крила сяєвом світил
І темним маревом блукає світом.
І сивий дим із зоряних кадил
плете вінки на небі оксамитом.
Повітря мертвим мороком тремтить,
Посічене птахами і мечами,
І лише воїн мандрівний не спить,
Він марить все далекими краями.
Палає свічка в янгольських руках,
Що сни збирає в зоряне намисто.
Росте імла в саду на квітниках,
А люди рвуть її, немов любисток.
Розквітне скоро синій цвіт пітьми,
І розповзеться в міріади ниток.
І серед сірої холодної зими
Тут світло ночі раптом кине виклик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342869
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2012
автор: Asha