Він не бив, він калічив словами,
Упікався вогнями у скроні,
Прямо в серце влучав батогами,
Нищив зав’язь у ніжному гроні.
А вона - простягала долоні,
Їх складала у нього на грудях.
Щось солодке було в тім полоні,
Щось інтимне у їх словоблудді.
І не знаючи меж катування,
Він кромсав, витираючи ноги.
А вона.. лікувалась коханням,
Яке їй подавали убого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2012
автор: Любов Чернуха