Невибагливий день призначає дощу рандеву
Впарасолений світ… я до тебе назустріч пливу
Крізь гігантів-машин і недбалих "зжебрачених" лиць
Шкандибаю, чіпляюсь та йду… хоч би навіть і ниць
І червневі краплини стікають з розпатланих лип
Я крізь терни іду… пробираюся далі, углиб
Впарасолений дощ непомітним щитом дріботить
Ти сховайся від злив… залишилось чекати ще мить
По калюжам пливу… парасоля мені за кермо
І ГРВІ не пройме… від кохання скоріш помремо
Впарасолений люд не помітить знебарвлених рук
Ти чекай. Я вже йду… на твій лик і на поклику звук…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342437
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: Троянда Пустелі