Україно! Ти маєш таланти!
Так! Це дійсно! І дуже багато!
Та талант в ній нічого не вартий.
Бо на це Україні начхати!
Та ніхто не звертає увагу,
Як талант проростає та квітне.
Тільки й бачить укір та зневагу,
Поки зовсім не зчахне та зникне.
Зате нюхом учують таланти,
Наче звірі омріяну здобич,
Москалі, що не схильні до жартів.
Та й згребуть ці таланти. Що зробиш?
Переманять, поставлять на ноги,
Допоможуть розквітнути мрії.
Але вже за російські пороги
Переступить талант при надії.
І чому так виходить, що рідні
Українці до цього вже звикли?
Та невже ж ми уваги не гідні?
За країну, їй Богу, так прикро!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342363
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: Лунная соната