* * *
Сніг падає, лишаючи весь світ у меншинІ.
Пора ця – час гуляк і Пінкертонів,
наздогнав би себе у новому єстві,
чи впізнав по відбитку жетонів.
За здобутки такі в безкоштовній порі,
У повіті, що тишею повен.
Скільки світла набилось в шматочок зорі
Серед ночі! як біженців в чОвен.
Не посліпни, дивись! Ти і сам сирота,
Відщепенець, єство незаконне.
За душею – ні шеляга, з хворого рота –
пара хмарами – профіль дракона.
Помолись краще вголос, ти теж НазарІй,
за усіх хто з дарами в обох
половинах Землі самозванців-царів
і за всіх діточок у колисках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342315
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.06.2012
автор: Артур Сіренко