Терпиш, мій народе!
Терпиш глум і муки.
Такої ти вже породи,
Що не здіймеш руки.
Віриш в брехні нездійсненні,
В “краще вже сьогодні,”
У паскуди неписьменні
До грошей голодні.
Хочеш волі та не можеш
Боротись за неї.
Нічим собі не поможеш –
Не маєш ідеї.
Розчарований “майданом”
Обрав ідіотів.
Закував себе в кайдани,
Дав владу мерзоті –
Ухвалює проти тебе
Кодекси й закони.
Обертає їх для себе,
Щоб красти “мільйони.”
Забирає твою мову,
А ти стоїш тихо.
Виконуєш їх умову,
Бо накличуть лихо.
І за гречку вже готовий
Матір продавати.
За пакунок додатковий –
Потвор обирати.
Потім плачеш, що не винен,
Тебе там не було.
І терпіти не повинен –
Стадо все збагнуло. (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342257
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.06.2012
автор: Бойчук Ігор