* * *

Тут    колись    пройшовся    лісоруб
З    пилкою,    що    лісу    була    смертю.
Наче    цвинтар,залишився    зруб,
А    пеньки,як    пам’ятники    жертвам.

День    гуля    в    липневому    вінку
З    квіту    звіробою    і    ожини.
Кола    концентричні    на    пеньку-
Віку    лік,що    дерево    прожило.

Кола,як    застиглі    звуки    “SOS”,
Як    у    космос    крик    по    допомогу!
Тут    деревам    падати    прийшлось,
Віддаючи    древні    душі    Богу.

Тут    берези    білий    сухостій-
Свічка,що    горіла    і    погасла…
Кепку    знявши,подумки    постій,
Помандруй    розвалинами    часу.

Сум    з    чола    з    тривогою    та    біль
День    липневий    не    спромігся    стерти.
А    на    пні,
                                             між    проміжками    кіл,
Кроки
                                         цього
                                                                             дерева…
                                                                                                                 до    смерті!

                                                     Мов        
                                 надгробок,    
                     залишився    пень,
По    якім    печалі    і    здогадки.
                                                     Пень,
                         неначе    вражена    
                                                 мішень
                                     В    серцевину,
                                                     у    саму
                                                     десятку!

     Опус-
                         тив-
                                         ся    
                                                 мій    
                                                                 ко-
                                                                             заць-
                                                                                                 кий    
                                                                                                             чуб
У    німій    зажурі    
                                                     нижче
                                                                                     й    нижче…
Наче    цвинтар,покидаю    зруб.
Покидаю,наче    кладовище.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342061
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2012
автор: СавчукМикола