Життя мого високість,
Й душі свята потреба-
То совість,моя совість
З благословенням неба!
Мій храм, моя духовність
У відсвітах стремління-
То совість, моя совість
З іконами сумління...
Добра мого соборніть,
Й свіча, свіча основи,-
То совість, моя совість
З іконами любові...
В ній людськість чесно сяє,-
І серденько світліє,
Бо ангел десь літає-
І віри, і надії!
Це совість так взиває,
Напевно, ще з дитинства,
Щоби людей єднав я-
Піснями благочинства!
Це совість, небо чує,
В молитви час справдешній-
До Господа струмує
Сльозиною святешньо!..
І я не зраджу світла,-
Тебе, о моя Совість,-
Нестиму вічно світло
Оте, що зветься - Добрість!
08.07.2003
Олег Стаднік(Максим Калина)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341836
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2012
автор: Максим Калина