Я люблю твою тінь, якщо очі твої не для мене.
Якщо часом земля під ногами - пісок,
то рятує одне, над волоссям волошкове небо,
і в нікуди дзвінок - усвідомлений крок...
Я люблю в тобі все, навіть ходиш ти так особливо.
І не вперше у храмі твоїх віск-фігур.
Коливається мить між добром і даремно зрадливим
світом тліючих свіч під найменням "Амур".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341636
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2012
автор: Ліна Біла