Темрява . Ніч. Лиш дихання чиєсь
Чи то здалося… Ні,таки щось є .
Повільно ,моторошно рухається хтось ще
Я не одна, ти не один. ми все ще є.
Іще миттєва стадія кохання
Згоріла швидко,чудно ,як сірник
Яскраво зразу: вогнище,прохання..
А потім,знаєте самі..геть на смітник.
А потім погляд той,що сам за себе каже:
«Чого прийшла ти знов?Чи кликав я тебе?»
І ти біжиш босоніж геть тікаєш
Від того холоду,байдужості,від злого «не».
Від прикрого «прощай» ,від ніжного « залишся »
Від того « не кохаю» ,що наскрізь
Немов та блискавка самотня,що у полі нищить
Все навкруги.
Табличка «небезпечно. вб’є. не лізь»
Від всього ,що між вами було,
І навіть від майбутнього,але ж його нема.
Від тих таємних мрій ..ти не забула
Але то все слова. Гіркі. Терпкі. слова.
І може ..ще змінити щось на пізно.
Та сили вичахли. Їх просто вже нема.
Навколо лише світ смутніє різко
І поглинає темрява його. Тебе. Слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341619
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2012
автор: Matisse