Ти бачила годинник?
Він зламан…
Невже тобі вдалось зупинити час?
Адже здавалось це було не можливо.
* * *
Стрілка годинника
пробила твою долонь
І на чорну підлогу тоненьким струмочком
сипалась кров наче пісок
В якому вже гребуться курки
відкладаючи кам'яні яйця гордині
* * *
Вже не відчуваючи болю,
твоя душа валялась на каміннях.
І ми разом товчемо її ногами.
Коли твоє тіло вже сповзало по мені,
а пальці хапались за життя,
ми зрозуміли:
Час неможливо зупинити.
Але годинникова стрілка,
вже розрізала мої нутрощі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341557
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 03.06.2012
автор: UA