Скільки літ пройшло, весен промайнуло,
Спогадом гірким душу огорнуло,
Часу багато спливло за водою,
Була колись я юною такою.
Мріяла ночами про щасливу долю,
Та дай серцю волю заведе в неволю,
Неначе у всьому доля сприяла,
Та гірка недоля свого часу ждала.
Тим моїм мріям не судилось здійснитись,
Не раз ще я буду гірко журитись,
Гірко журитись, долю проклинати,
Гіркі-гіркі сльози по ночах втирати.
Та мого смутку люди не бачать,
За моєю спиною собі судачать,
Заздрять на мою працю важку,
Та сум свій нікому не покажу.
На устах у мене усмішка завжди,
Та де сум той діти пораненій душі,
На чистий аркуш паперу його виливаю,
З ним розуміюсь, йому довіряю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341490
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2012
автор: Антоніна Грицаюк