Е ні, Андрію, то вони не брешуть,
Їхні слова - ілюзія життя.
Вони для тебе язиками чешуть,
Щоб ти підтримав їхній привід для життя.
Як сієш правду, то брехню не чуй,
Ти можеш слухати, але не більше,
Ти глянь на них, але не обезсудь,
Бо без суда тобі лиш буде гірше.
Краще скажи усе, що накипіло,
А потім йди собі у небуття,
Бо все, що серце не стерпіло
Брехня та вильє у твоє життя.
Як маєш твердий намір жити легше,
То лиш "пасивно" свою правду сій,
Бо люди гидують найперше
Лиш тим, про що мовчав їм Змій*.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341457
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2012
автор: lolanetto