Сповідь, яка вбиває...
Є. Баран
***
Зруйновані сердечні таємниці...
І під укіс - таврованим шаблоном!
Слова, слова... значущості мірниці,
Замодульовані чужим уклоном!
А може вбити, може розірвати...
Ані мости, ані скелясті прутні
Не будуть сили на єднання мати,
На афоризми страчено-забутні!
Чому? Чому? - згорає кагляниця
І темним шлаком глипає з-під стелі...
Душа людська так часто попелиться
Мазком сажо́вим завмира на стеллі.
Чи вберегтися сповіді таємній,
Коли до серця одчиняють вікна,
Коли гримлять невтримнощі буремні?!
Останні сподівання недолітні...
(2.06.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341374
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2012
автор: Леся Геник