Чого не було і не буде?
Чому все саме так,
а не інакше?
Якою мовою говорять
справжні люди?
І що несе в собі
оте незряче дитя хаосу??
Коли і де воно родилось?
Чому його ніхто не отравив,
або не задушили
при народжені?
Хто дарував йому життя?
Хто милосердним
вашу мать, таким зробився?
У кого вистачило жалю?
Де та паскуда?
Я б на неї подивився.
Немає уже тих,
хто зачав його.
Немає й тих,
хто приймав роди.
А жаль. Я б їх прикінчив
і оком не змигнув.
Уроди!!
Пробачте за таку ненависть,
та ви самі у тому винні!!
Не було б вас -
не став би я таким-от.
Тепер же сподівайтеся на милість.
Та швидше всього,
це все буде марно.
Я вас ненавиджу
усім єством своїм.
Я хочу стерти вас
з лиця землі.
За свої вчинки,
відповідати ви повинні!!
Вам каяття уже не допоможуть.
Вже надто пізно.
Надто далеко все зайшло.
Тільки спокута через муки,
яких ще в світі не було.
Їх втілення приймаю я не себе.
Із задоволенням
візьмусь за виконання!!
Та не дозволю вам сказати
жодного слова на прощання!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341360
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2012
автор: Fagotyst