Ніч пізня. Ручка й записник
У моїх втомлених руках.
З’явився і раптово зник
Твій образ у мої думках.
Я запросила музу в гості,
Міцної кави заварила.
Відносини у нас не про́сті,
Посиділи, поговорили.
Питаю: «Ти куди блукала?
В чию ти вуличку зайшла?
Мене чому не навіщала?
Та все ж спасибі, що прийшла!»
Вона мені: «Та я хотіла,
Щоб ти зібралася з думками,
Щоб все обдумати зуміла,
І не ходила манівцями.
Я завжди поруч, не печалься,
Я просто іноді мовчу.
Твоїх думок чуттєві вальси
Я танцювати па навчу.
Нехай непевні перші кроки,
І рими іноді немає.
Попереду ще ро́ки й ро́ки,
А скільки їх – ніхто не знає!»
Я їй: « Спасибі за розмову!
Тобі я рада в пору пізню.
Моя ти подруго казкова,
Мого ти серця ніжна пісня!»
Глибока ніч. В руках тримаю
Словами списаний листок.
Твою присутність відчуваю,
І музи ледь застиглий крок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341233
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2012
автор: Оксана Гринчук