Я в світлі очі зазирну тобі, -
На світ з”являюся раптом новим.
Проляже знов до наших двох сердець
Любов місточком веселковим.
Тебе знайти – як едельвейс в горах.
Знайшов, кохана, рідна, мила.
Я на руках тебе носитиму,
Щоб ніжних ніжок не змочила.
І з водяною лиш лілеєю
Тебе зрівняти можу, в платті
З тендітних квіток, не захищена,
Що заховалася в лататті.
Тебе зрівняю я з лебідкою.
Кохання – то безмірна сила.
Зрівняю з Місяцем задумливим,
Ти – зірка світла, незгасима.
Твої слова – як дощик літечком,
Що розбиває рівновагу.
Ти – як криниця із цілющою
Водою, що втамує спрагу.
А я не знаю, звідки ти прийшла,
Розплющив знову згаслі очі.
Тобі я небо, мила, прихилю.
Бо знову сяють зорі в ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2012
автор: Ліоліна