Ніхто не вдя́гне чорний фрак,
Оркестр печально не заграє…
Лиш завиваючих собак
Все більшає. Село вмирає…
Уже не зводяться хати,
Ще гірше – зведені зникають.
І тяжко так селом іти,
Коли ще в пам’яті лунають
Часів недавніх голоси:
Дитячий сміх і марш весільний…
Де первородної краси
Стоять сади. Де в день недільний
Людей збирає толока,
Щоб працювати заповзято…
Де влітку верби до ставка
Збігають коси розчесати…
Минулось. Тихо відцвіло
Не короноване царями
Нічим не визначне село
Вже ледве «рухає ногами».
Та погляд кинь на небосхил:
Його ще зірочка жевріє –
Старе село з останніх сил
Таки не втратило надії…
27.04.12
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341143
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2012
автор: Salvador