Мені іноді б хотілось
Зупинитись на хвилину
І щоб вітер дув у спину,
І щоб з неба задощило.
А мені було б за радість
Так промокнути до нитки
І межа моєї клітки
Розмивалась би в калюжах.
А свобода розривала б
На шматки мої печалі.
Що зі мною буде далі?
А сьогодні? Я не знаю…
Я стояв би серед поля,
А навколо лиш природа,
А навколо лиш свобода
І сліпа безкрайня воля.
Краплі падали б із неба
І стікали б по обличчю,
Я хотів би жити вічно
В цьому полі, під цим небом,
Поруч з лісом — якнайдалі
Від міських холодних буднів,
Де снують мільйони трутнів,
Там де злоба себе хвалить.
Що не мить тут — ціла вічність.
Шум дощу — неначе ноти,
Як мелодія свободи,
Краплі — наче сльози в вічі.
Я, буває, зупиняюсь
На хвилину відпочити,
Сил набратись й далі жити
Знов з початку намагаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340969
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.05.2012
автор: Son of Anarchy