Часом мені здається, що у міністерстві Освіти
Граються дуже розбещенні діти
І з кожним роком моє упередження,
Під дією влади зростає у твердження
Ні, дійсно, ви звертали увагу,
Що наказ за наказом, кожного разу,
Виглядає у них, наче фантазія
І не тільки в освіті царить ця оказія.
Вони там змагаються як дітлахи
Гарніші у кого й дома, й літаки
А що вони роблять у дит. садку
Штовхаються, б’ються, кричать у кутку
Розбившись на групи маленькі бешкетники
Тримаючись разом вигукують репліки
Кожен свою завше завчену казку
Дій лиш за текстом, обличчя за маску
Лисиці й вовки, хапуги й лінивці
Цілий звіринець напхано в хижці
Довелось вихователям їхнім сховатись
І зовсім не можна їм з учнями знатись
Покинули їх, і не навчали
Манерам, моралі, і правду змовчали.
Вони не сказали, що треба робити
Покинувши їх одних там тужити.
А саме цікаве в цих дітлахах
Проблема вже зовсім не в їхніх батьках
Малечу повинен ти сам вгамувати
Навчити народ і людей поважати
Бо ще нароблять таких помилок…
Та вже наробили: не пришли на урок
Поведінка жахлива, домашню не вчать
У тиху годину лиш міцно так сплять
І ми всім гуртом пристали до возу
Граємось з ними втрачаючи розум
Це звісно цікаво, але ти ж уяви
Якщо вони діти, то хто тоді ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340790
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2012
автор: Vladimi Dubovik