Не питай, чому так холодно,
Я давлюсь моральним голодом
Моє серце терном скручене,
А душа катами мучена.
Мій вогонь давно погашений,
Не цвісти вже цвіту нашому,
Не втішатися надіями,
Злі вітри любов розвіяли.
Не вкидай іскринки совісті
До брудних сторінок повісті
Не жалій мене образами -
Наскрізь ріжучими фразами.
Не питай, чому так холодно,
Бо не схожі наші норови!
Не зуміли, не пробачили,
На собі тавро позначивши.
Не питай, чому так болісно,
І слова запахли кволістю,
Моя віра опустошена,
Моя честь полинню зрошена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2012
автор: Не такая, как все