Вже ранок осінню пропах,
Холодні роси росять ноги.
Стерня біліє на полях,
Трава пожухла край дороги.
В високім небі журавлі,
Кружляють ген за хмарами.
Або поважно на ріллі,
Стоять, розбившись парами.
Туман холодний виповза
З долини білим мороком.
А на щоці бринить сльоза,
Встилає очі волоком.
Доспілі яблука в саду,
Мов навіженні гупають.
І хмар осінніх череду,
Вітри нещадно скубають.
Тріпоче листя, обліта,
Шепочеться із вітром.
І літо бабине літа,
Як струни у повітрі.
Сумна мелодія звучить,
Бренить на струнах серця.
Як літо осінь пролетить…
І … снігом обірветься.
17.09.08р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340507
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Мирослав Вересюк