Спускаються у шахту
шахтарі,
Чи вернуться назад,
вони не знають,
Не бачиться з-під земленьки
зорі,
А їх так можновладці
зневажають...
О, скільки їх загинуло,
простих,
О, скільки вдів, сиріток
по родинах..,
Робіть, мужі державні, щось
для них,
Не даймо, щоб Донбас,
отак, ось, гинув!..
Та в інших галузях
безпека, щоб була,
А заробив - зарплату
чесно дайте,
Вже так болить нас
скривджена душа,
Тож ви цинізмом нас
не добивайте!..
У вас є сім'ї
і у нас є теж,
Як нас, вас також
мати народила,
Прозрійте, владці,-
не для бід без меж
Від ворога ми землю
боронили!
Життів мільйони
не віддасть війна,
Щоб ми зажили
у братерстві й мирі,
Погляньте лиш,
йде дівчинка одна,-
За хлібець на коліна
впала щиро!..
25.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340493
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Максим Калина