Останнім часом спостерігаю дивні зміни: наче все на своїх місцях, так само лине в межах людської свідомості і, здається, вже ніщо не зруйнує цей устрій. Та проблема в тому, що люди, ті яких ти знав (здавалося, з часів, коли ще існували динозаври, хоч сам ти звісно ще молодий)стали чужими, зовсім іншими. Все має свою невизначену ціну. І сталось зовсім якось не так, як мріялось…саме мріялось, хотілось, а можливо, то ти сам винен в цих змінах. Нічого ж наче поганого, все закономірно:чим старше, тим більше змін, хоч зміни ці, скоріш за все просто рух до стабільності, впорядкованої без будь-якої логіки студентом-пофігістом, якогось типового пту, типового міста, типової країни, стабільності.
Певно винен той, хто це перший помітив і не зміг розібратися в собі, не хоче ставати в ряди дорослих, самодостатніх, амбіційних, вихованих, щирих…яких завгодно покидьків. Тікати б чимдуж, вдаватися до смішної брехні, вірити баптистам. Якось депресійно виходить? Ну то вже не так важливо, куди важливішим є покарання винного. Тобто себе. А суть того покарання полягає в тому, аби усвідомити, що ти в пастці стабільності, саме тієї, яку нещодавно безглуздо створили люди Тікай не тікай ти все одно людина і живеш серед людей, і маєш бути таким же дорослим, самодостатнім покидьком. А тепер якось грубо? Думаю, це також вже немає значення. І люди, твої колись рідні люди тепер вже зовсім далеко, зовсім по-іншому ставляться до тебе. І ціну ти тепер вже визначив,просто завчив напам’ять формулу для розрахунку міри чесності, любові, загалом всіх книжкових і неіснуючих почуттів.
Залишилось лише радіти подертим вулицям, комерційній, а через те невмирущій музиці та невігластву людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340470
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2012
автор: Редактор