Дається Життя нам, щоб Бога шукати.
Шукати у вчинках, в думках, навкруги.
Шукати завжди, у словах, у природі,
У людях, що поруч, в самому собі.
Радійте життю кожну мить, кожну днину.
Гріха не чиніть, не розсіюйте зло.
Цінуйте добро, щирість та справедливість.
Любов бережіть, бо крихка наче скло.
Дається нам Смерть, щоб знайти врешті Бога.
Знайти із ним Радість та Спокій Душі.
Знайти Правду, Світло у темнім тунелі,
Яким нам до Божого царства іти.
Не варто про Смерть й Судний день забувати.
Вони так зненацька приходять завжди.
Тоді життю іспит складаємо Богу –
Гріхів та діянь розгорнувши листи.
Не треба боятися смертного часу.
До нього рушаєм, з’явившись лиш в світ.
Та треба старатись Життя так прожити,
Щоб легко знайти потім Вічності слід.
Нам Вічність дається, щоб Бога пізнати.
Пізнати як Батька, Творця, як Любов.
Пізнати як Мудрість, Терпіння, Чесноти…
Як Храм у який повертаємось знов.
Життя, Вічність, Смерть… Вони тут! Завжди поруч.
Вони час від часу торкаються нас.
Але народитись чи вмерти ми можем
Лиш тільки у Богом призначений час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340408
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2012
автор: палагняк