Хто йшов за покликом душі,
А хто за брязкотом копійки.
Ступали разом рушії
І слугували для злодійки:
Нікчемна доля верх взяла
А воля, як ослу морквина, –
У кольорах усіх цвіла.
(І помаранчева була!)
Кому ти вірила, дитина?
Ти знов, ошукана, стоїш.
Не гидко прапор в руки брати?
Чи ти думки в мозках троїш,
Щоб не ошуканим волати?
«Геть! Геть! Ганьба! Ганьба! Геть! Геть!» –
Ревуть майдани винокурні –
За товстопузів йдуть на бій.
Це у крові: пошитись в дурні.
Де рівність? Де братерство? Де?
В усі часи «жупани» зверху.
Багатий бідного веде,
Як не у партію, то в церкву.
А звідти… Звідти – на майдан.
Там воля: там рубайся, бийся…
Хто над панами стане пан,
Добра від того не надійся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340141
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2012
автор: Михайло Нізовцов