перенаселення теперішності,
рівно стій, простягаючи своє ім'я.
моє Я піднесене до беззвучності,
з найтихіших режимів гучності
виповзають ловці наших снів.
стрімголів до кутків обезлюддя,
де раптово вмирають всі судді,
мов на знак, що і нам не туди.
ти куштуєш пробачень плоди
і вмираєш в бою надто чеснім.
я із креслень твоїх оживляю сади
та сама в них уже не воскресну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340085
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2012
автор: Biryuza