Так, як квітка зеленого чаю
У воді розкриває бутон -
Я тебе у собі залишаю...
Налаштуйся на мій камертон:
Десь 440 (плюс-мінус)
У вібрацію встромлених герць.
Пробудись у мені, наче вірус,
Не шкодуючи жару й дрівець...
Підійми мене в гирло безодні,
Опусти до безкарних небес...
У злиття надгарячі й холодні
Розчинись і з руками, і без...
Упізнавши в очах мою душу-
До безтями кохай моє тіло...
Я ж піснями тишизм цей порушу…
Не турбуйсь, я роблю це уміло... ;)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340072
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.05.2012
автор: del Consuelo