Несе мене життя, але в стічну канаву.
Я зовсім не стараюсь що-небудь віднайти,
За що таке вхопитись, триматись без угаву:
Ні стимула зостатись…Ні стимула піти…
Цей клятий вірш мені Евтерпа залишила,
Неначе на порозі малого байстрюка.
Сама пішла у душу, наколювать на вила,
Моє життя рожеве, як пятки малюка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340047
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2012
автор: Андрій Конопко