Журавлики, мої рідненькі птиці,
В кали́новім лишаєтесь краю́.
За вами видивлятиму зіниці
В чужому смеречи́ному раю́.
І буде учуватися той клекіт,
Що до світання роси засіва...
І ті літа, як спогади далекі,
Як давні сни чи вижаті слова...
Як мрії, що зблудили в надвечір’ї,
Коли палало небо край села.
Коли ще вітер шелестів між пір’я
І вишня юна радісно цвіла...
Минулося... Вже стелиться дорога
На чужину́ гаптованих жалів...
У серці свічка молиться убога
І плач осінній сивих журавлів...
(22.05.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339759
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: Леся Геник