Через сіль на порізі і кров на щоці,
Через зламані навхрест коліна,
Я відмию кохання у правди ріці,
Це у наших життях буде зміна.
Ти відчуєш тепло, хоч його й не збагнеш,
І мене все ж, можливо, покинеш.
Я чекаю цього, як у лісі пожеж.
Ти лиш в віршах моїх не загинеш.
В них люблю, в них щоразу співаю тобі,
Під балконом нічні серенади.
Як телятко, свідомо іду на забій,
Я люблю, хоч не знаю яка ти.
Присвячено І.О.Ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2012
автор: Андрій Конопко